Нам круто ніч на двох заварена –
Гіркий на спомини чефір.
Ти взяв думки мої не чарами,
А як сліпого – поводир.

Дрімають площі неполохані
В медових згустках ліхтарів.
Ми божевільні чи закохані?
Ми унизу чи угорі?

Чи доказати недоказане?
Перемовчати тишу цю?
Горить столиця експоплазами,
Як жар у тверді вуглецю.

Нам краще бути перехожими?
Перевести на інший бік
Цієї вулиці порожньої
Мені – тебе?
Мене – тобі?

Чи далі йти, не озираючись,
Не обираючи доріг,
Допоки зорі незгасаючі
Ще осипаються на сніг,

Допоки ніч пливе бездонною,
І поки нам не все одно,
І місяць долькою лимонною
Ніяк не вляжеться на дно.