1

Кортить жінкам писати недовірші.
Накришать слів - для подруги, куми...
Яніну при надії кинув Іржі,
Не по-джентльменськи гепнувши дверми.

Жаннет від принца утекла жвавенько,
Поповз куди й не треба силікон...
Вже Роза - непахуча міс, благенька -
Вступила в листопадний марафон.

Крилатками літають недорими...
Муркоче "та нехай..." критичний кіт.
Немов опеньки, визирають "прими"...
Стою окремо - птаха-моноліт.

Під сонцем чудернацько, непалючо.
Хитається чавунний парапет.
Усе було: протуберанці, ключик...
Яким відкрито брами до тенет.

Вистукують осріблені ковадла.
Ламаються багети і смички.
Були за друзів богомоли, падла...
Дорогу мітять білі слимачки.

2

Сміється чорним ротом сніжна баба,
Горобчик зазирає у цебро...
Я недовірші розумію слабо.
Витворюйте пульсуюче ядро.

Пегасся кволе, в`ялені копита.
Заламування рук, вечірній сплін.
Я недовіршами з водою сита!
Безкрилля піднімається з колін,
Поповнює когорти сіроманців.
Чатує між сосонками іклан.
Оптимістичненько, морозно вранці.
Двигтіє світ - засніжений вулкан...


ілюстрація
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=998910496836788&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater