***
Нишкне вітер, наче кінь стриножений.
Вечорова терпне далечінь.
Віснику Стрибожий, чим стривожений?
Відсьорбни з калюжі, відпочинь.

За шибками виборчий конвеєр
Тиражує пристрасті земні.
А лобастий лагідний ротвелер
Випадком довірився мені.

Пестить подих острах мій і подив –
Чи таке удумав, справді, сам? –
Доки в юнім захваті господар
Удає, що Байронів Корсар.

Хто із них чуття щиріші має?
Дві години – і такий запал!
Байронів Корсар у нім дрімає –
Хто ж його, нестримного, приспав?

Непостійне, наче зуб молочний,
Відпаде побіжне це чуття,
І заступить ліпша і молодша,
Прибере і вимете сміття.

Вибору чи винятку забракло
Цій добі добірних протиріч?
Молодий корсар, старий собака,
Післявиборна  груднева ніч.