Ітиму за літо - вишиване пишно.
Нікого з дороги не збила в баюру.
Мені б небагатечко: хатку в Комишні,
Згадки-дирижаблі... пегасів алюри...

Усе вже було: підривання... толоки...
Букети на стінах і кров на асфальті.
І сліпнуть народи, і око за око...
Товчеться обцасами прадідна смальта.

Деруть по сім шкур (а десяту - на потім)
Новітні підпанки, вчорашні харцизи.
І спробуй не грузни в елітнім болоті,
Де жаби зібралися на антрепризи.

Не в моді правдивці, здорожчала цегла.
Тотальна руйнація, вертели, туші...
Тьма-тьменна одурених, сотні полеглих.
Досвітні шукання, безкарні катуші.

І де віднайти дебаркадер чи шпару,
Куди відлетіти з пелюстям барвистим...
Тотальна свобода, загнуздано хмари.
Знов арфа "бринь-бринь...", виграють аферисти.

Знов тужить "покинув..." засватана дівка.
На ринги виходять нові переможці.
Маршрут із Терпилівки за Баглаївку.
Там Щастя чекає - із медом у ложці.

Стрічатиму друзів, блукатиму в житі.
Без мене шаткуйте капусточку свиті,
У дьогті шукайте перлини, халепи.
А я... оглядатиму зорні вертепи.



ілюстрація

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=982854721775699&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater