| Светлана-Майя ЗализнякІлюмінатор. Лета| 
 
 Хто я - оцій столикій людві, що пливе у шторм...
 Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
 Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
 "Терпи..." - шепче бабця, складає пучки докупи.
 
 Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
 Щурі обнюхали сир "едем", закаляну миску.
 Папуга злетів із клітки, гойдає млинок,
 Гугнявить про безголів`я, утрачені зиски.
 
 Тим, що відчайно плинуть до мандаринних лагун,
 Хтось нагойдав у безвітря казок лелечих.
 Ось Посейдон ламає скелю, балку благу,
 Крекче підваживши міх на кремінні плечі...
 
 Плаче малюк-сирота, шукає молочний сосок.
 Ілюмінатор. Лета. Йод на сирійській таці.
 Прокид на теплій косі.
 Тиш. Ігуана... пісок...
 Віяла. Метушня лозунгів... кіл... конгрегацій.
 
 Зорні віночки - по хвилях. Лякає війна.
 Звір відгризає чуже, хилитає боввана.
 Світ починався з казок.
 Знову плачна, сумна...
 Є що слухати всім, хто бреде в караванах.
 
 Чай із полину й папайї хлебче стара Ассоль.
 Русалка без родоводу вхопила люстерце...
 Забути б сайту оман довгий логін-пароль,
 Рецепти із винним оцтом та кенійським перцем.
 
 Зі сцени демонструє біцепси моцний мавр.
 Фотографуйте без мене песиків Сарагоси.
 Бронює найширше бунгало злоба-бронтозавр.
 ...заплітаю мак і часник - Афродиті в косу...
 
 
 2015
 | 
 2015 © Светлана-Майя Зализняк |