Светлана-Майя ЗализнякНепідходяща... Молода мама Софія - викапана Моніка Белуччі. Білена школа в Клюшниківці, у хромових чоботях - онучі. Брела сім кілометрів полем, ще й позирці книжку читала. Торбу несла полотняну. Ті вчительки пахли часником, салом... А одна дивилася так, мов на прояву-ману прерій: Соню Залізняк покохав її синок - білявець Валерій. "Та вона ж - доня колгоспниці-вдови... Гарна. Непідходяща!". Що то за любов хутірська: лиш розцвіла - і забили в ящик. Зраділи сексоти. Ні сексу, ні в унісон клятви "навіки...". ...Сонею снить у шезлонгу дідок, чухає зжовклі повіки. Щось потрапило в око, хоча й не скиртує соломи. Вчулося, неня-билина суха шепче закони Ома... Варить йому киселі на воді якась інтелігентна Тося. Адюльтери мудро забуті, вже певна, що те... здалося. Мандрує у згадках мами юнак - босий, з велосипедом. Вкрию її - посивілу, незлу - новозеландським пледом. Знов серіал життєвий, плачуть заморські фарбовані діви. Десь той Валерій бейкався, плив... бачив Лозанну, Фіви... Дивні, трансцендентні Твої діяння, Всевидющий Боже. Мій липневий вихор-синок... на Валерія вельми схожий. 2015 ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=981783431882828&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
|
2015 © Светлана-Майя Зализняк |