Поговори зі мною ніжно і неспішно,
Спитай що-небудь або сам скажи...
Ще ніч лежить безвітряна й безсніжна,
Ще зовсім близько від душі душі.

Нехай тьмяніють ліхтарі і зорі,
Холонуть хризантеми нерясні.
О цій порі про плинне не говорять,
Лише про те, що бачать уві сні,

Чим марять в тиші сточеної ночі
(Аж до зірок), чим сповнені наскрізь.
О цій порі такі слова шепочуть,
Які й не знаєш, звідки узялись.

У передмить зародження світання,
Коли весь світ й листком не шелехне,
Між словом завмирає і мовчанням
Самотнє серце в глибині мене.
31.10.15.