Нема рідніше місця на землі,
аніж той край, в якому народився,
де босонога стежка у дитинство
таїться в споришах і ковилі.
Де отчий дім і запашний садок,
а попід плотом зарослі малини,
кропива густолиста із полином
ховають в собі залишки казок.
А там, за тином синій небокрай,
над стиглим полем барвами міниться.
у колосках купається пшениці
і кличе в гори на карпатський плай.
А поряд Сян в долині пробіга,
несе у Віслу прохолодні води -
етнічний край, украдений в народу,
який віки ці землі обробляв.
Геополітика загарбницьких країн
не раз ламала навпіл людські долі,   
народи заганяла у неволю,
з праотчих вириваючи сторін.
"Діли і царствуй!" - римський постулат
став принципом будови всіх імперій,
що відкривав тиранам навстіж двері
у світ насильства і трагічних дат.
І мій народ із лемківських країв,
Сокальщини і Равщини, Надсяння,
Підляшшя, Холмщини пройшов крізь біль знущання
всіх злочинів радянських вожаків.
Неначе рана, врізалась межа -
та сумнозвісна лінія Керзона,
в могили предків вгризлася кордоном,
як чорна мітка нелюдського зла.
Та знищити ще не зумів ніхто
традиції і пам'ять віковічну,
те лихо згуртувало нас навічно
в одну громаду, у один народ.
А тим злочинцям, що смертями смітять,
плетуть з людського горя аксельбанти,
час зрозуміти, що переділ світу
їм вже нізащо більш не розпочати.
Планета прагне миру і достатку,
імперські плани спалимо в корінні,
тиранам - суд, хай Боже янголятко
примирить всі народи й покоління!