...час збирати й вірші
не вірш, малюночок...
дих, емоції природи
охрестили на "погоди";
й прогнозуються вони...
наче сонниками сни?
із моралі ллють медалі
штибом аж до пекторалі*;
аби вивітрить з них й дух...
вивертають, мов кожух??
як по совісті й душі...
час визбирувать вірші!
а поезії ж як, браття??
саламандрі теж в багаття!!!
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
*) згадавши у малюночку про пектораль, як не продовжу далі яскравою та щедрою "інфою"...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Зовсім поруч, у неті, гляньте на Скіфську Пектораль (виявлена 21 червня 1971 року під час археологічних досліджень поховання у кургані Товста Могила скіфського періоду. Керівник експедиції — Мозолевський Б. М., заступник керівника — Черненко Є. В. Експедиція виявила численні золоті прикраси у двох поховальних камерах, серед яких була й пектораль. Вона, разом з залізним мечем і золотих піхвах знаходилася в короткому коридорі, що сполучав поховальну камеру основного чоловічого із вхідною ямою. Маса золотої пекторалі — 1140 г; діаметр — понад 30 см. Ювелірні техніки, що використовувалися для її виготовлення: лиття по восковій моделі, волочіння, скань, паяння, емалювання. Вважається, що пектораль була виготовлена грецькими майстрами-ювелірами на замовлення знатних скіфів і датується IV ст. до н. е.
Про сенс зображень на Пекторалі сперечаються вже три десятки років... Існують, в основному, три версії, по-своєму пояснюється смисловий зміст даного шедевра.
Версія 1: Модель Всесвіту
Триярусну будову Пекторалі, треба думати, відображає уявлення скіфів про Всесвіт. Внизу-боротьба коней з фантастичними грифонами, дикі звіри: можливо, це образ світу стихій, світу демонів, світу, чиє коріння йде в підземне царство, у володіння мертвих...
Середній ярус заповнений великими, прикрашеними блакитною емаллю квітками, зображеннями гілок і птахів. Він може символізувати дерево життя, атрибут скіфської богині-матері Табіті. Тут же вражають своєю виразністю побутові сцени життя кочовища.
Існує думка, що це не просто побутові замальовки, а образ вищого світу, де святкують урочистий новорічний обряд. І не прості скіфи возяться з овчиною, а два легендарних царя у вищому світі шиють магічне вбрання із золотого руна ...
Новий рік починався у скіфів у весняне рівнодення - в кінці березня, коли все живе дихає весною. Новорічне свято був у скіфів найзначнішим культовим святом. Скіфи вірили, що в новорічне свято їх царі давали поштовх цілому річному циклу, життєдайним силам природи. Вся композиція, безумовно, має релігійне значення. Три світу - коріння, стовбур і крона Світового Древа. Вони ж царства мерців, живих людей і вищих, божественних істот-були основою космогонії багатьох племен.
Зображення тварин також носять символічний характер. Так, заєць в скіфській міфології - уособлював щастя (таке ж невловиме і полохливе, боящееся найменшого шереху). Під час святкування скіфського нового року чоловіки племені здійснювали ритуальну полювання на зайця. Два коника (а за твердженнями ентомологів - це парочка, тобто самець і самка) символізували продовження роду.
Версія 2: Карта володінь скіфів
На Пекторалі відображена символічна карта стародавніх володінь скіфів ("скіфського квадрата", по Геродоту), Чорне море і прилеглі до нього землі. Добре помітна лінія морського узбережжя від Босфору до Кавказу.
На карті немає Азовського моря. Але, за даними українських археологів-підводників, в давнину рівень азовських вод був нижчий теперішнього на 9-12 метрів. Керченська протока також ще не існував. Фактично, було лише вузьке прісноводне озеро Меотіда. Так от, - воно на пекторалі є!
Важливо підкреслити, що всі фігури календаря Пекторалі за своїми контурами схожі на 16 особливих територій - земель, які свого часу входили до складу Великої Скіфії (6 в. До н.е.), це т.з. легендарні "благі землі", що розміщені від Алтая ка Іспанії.
У центрі головна земля - Скіфія (нині України). На Пекторалі вона зображена у вигляді баранячої шкури, яку тримають два скіфських царя брата Пал і Нап, нащадки легендарного Скіфа, що, мабуть, означає двовладдя.
На овечій шкурі можна побачити Кримський півострів, характерні контури півдня України! Опуклості позначають гори і підвищення, глибокі лінії - річки. Можна розібрати в золотому плетінні частини територій теперішніх Росії, Молдавії, Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини ...
Очевидно, вся ця географічна премудрість 2500 років тому була зрозуміла лише спеціально навченим персонам, жерцям, царям, воєначальникам ... Володар завжди носив із собою схему своїх володінь!
Версія 3: Календар
На думку деяких дослідників, у скіфському році 16 місяців по 23 дні в кожному, тому що його структура розрахована на 368 днів (16 х 23 = 368). Але, скіфи вже в ті часи знали, що в році 365 днів. Для корекції відліку часу за своїм календарем вони просто не враховували 3 дні (21,22,23 червня) в період літнього сонцестояння (368-3 = 365). У високосний рік не враховували 2 дні - 22,23 червня (368-2 = 366). Час також обчислювали і великими періодами по 16 років - т.з. скіфськими индиктами, назви яких такі ж, як і у місяців року. (Грецький індикт колись дорівнював 15 рокам.)
Скіфи були язичниками, тому у кожного дня, місяця, року, індикта, і т.д. були свої божества часу у вигляді домашніх тварин, які були розташовані на пекторалі по колу. Всього їх було 16. Зодіак - це "коло тварин". Новий рік святкували 21 березня в день весняного рівнодення, при цьому відлік часу починали з 1 січня, як за григоріанським календарем, яким ми зараз користуємося.
Радо переповідаю можливому читачу все це вкупі з чудовими додатками із поезій Бориса Мозолевського:
*
Мій рідний степе в злоті яворів!
Де і вночі пізнаю камінь кожний.
І запах трав, і пил твоїх доріг
Вдихаю в себе глибоко й тривожно
**
За добро, що робив я на світі,
За усі мої муки й жалі
Я воскресну в тридцятім столітті
І пройдусь по коханій землі.
По степах золотих і безкраїх,
Де страждаю, люблю і живу,
Де душа, наче птах, завмирає,
Коли падає тінь на траву.
Не реліктом, не родичем бідним,
Що з далеких доріг заблукав, –
Я прийду до вас гордо і гідно,
Бо для вас я цю землю плекав...
***
ЗОЛОТА СИМФОНІЯ ПЕКТОРАЛІ
1
Грім стихав за далиною,
Зашерхав на глині.
Окрай балки Хоминої
Паслись коні гливі.
Де не візьмуться грифони!
Впали, ніби кара!
Та й накинулись на коней —
Що не кінь, то й пара.
Б'ють крильми — жалю немає! —
Ще й ревуть жахливо.
Що один хребет ламає,
Другий б'є в загривок.
Згасло сонце. Морок ночі
Все навкруг поглинув.
Наче сливи, кінські очі
Падали у глину.
А за північ над степами
Зайнялося світло:
У яру між черепами
Папороть заквітла.
2
Світе мій щирий, який ти чистий!
Світе прозорий, який ти гожий!
Хочеться ноги в росу вмочити
І цілувати ув очі рожі.
Світе мій дивний, світе казковий! -
Від повноти аж вгинається обрій.
Чи, може, кінь загубив підкову,
Чи світить місяць к годині добрій.
Буйно огудина переплелася.
Квіти медами течуть із огудини.
Світе, оспіваний перепелами,
Жайвором, горлицями, сорокопудами,-
Сяй і слався, наш добрий світе,
Небо своє прихили над нами!
Ми твої паростки, ми твої діти,—
Будьмо ж не пасинками, а синами!
3
Облишмо чвари: настає наш час.
Закличмо тільки Гестію у свідки.
Сьогодні найсміливіший із нас
Піде шукати папороті квітку.
Хай це вбрання із білого руна
Йому в дорозі буде як молитва.
В грифонах даль, і виє звірина,
А треба йти, бо світу треба світла.
Ревтиме вій, манитиме мана,
Ще й рідний брат гостритиме сокиру.
Постануть стіни і рови без дна,—
Та треба йти, бо людям треба миру.
І раптом він до квітки не дійде,
Знеможе, схибить, звабиться, жахнеться,—
Шекспір своїх сонетів не складе,
Й Гагарін із орбіти не всміхнеться.
Готуйте ж сир, іпаку і кумис!
Готуйте душі про добу новітню!
Нехай легким обранцю буде спис,
Він все пройде і принесе ту квітку.
І зійде сонце! І відступить ніч.
І дощ напоїть землю неполиту.
І птиці розлетяться вусебіч,
Любов і мир повідуючи світу |
