Занесений снігом двоокис осик
у вигляді осені нашої...
 
На тліні чорніючих мокрих підталин,
розмитого світла,
неясних сліпих силуєтів...

Прорізало сизим ножем,
ізігнутим,
...аркуш.  
В незайманій Книзі Природи..  
І стали на мить зрозумілі  
мені
...і написи – хмарами в небі залишені.  
...І
І регіт холодних струмків,  
що вщент розплескали тремтячі,
у плесах,
примерзи сонця...  
У відблисках лун,
що несуть від дихання морозного смерть...

Всім, всім,
хто  не зможе,  
і хто не посміє
та тож
...не повинен,  
дожити  
до ніжних твоїх пелюстків...

Моя весно!!!