Аура синя.
Цятковані крила.
Чужого ласкавця в гори зманила.
Кохання майське, гірке - до дати.
Навчив байдужість імітувати.

Збирався рвійно.
Поїхав тихо.
Спиняли інші:"Привіт, чувихо!".
Листівку білу прислав невдовзі:
"Лечу...".
А корки по всій дорозі...

Файнезний льотчик, промінні руки.
Танцпол курортний, голодні суки.
І я - зелена - у вир ламбади...
"Таку б за перса - та в магму зради".

Аура жовта.
А травень хмаристий.
У сниві бачу розхристану Христю.
Запінені губи, дельфінні очі.
На межці плющик проява топче,
Голки встромляє в листівку-ромашку:
"З моїм законним ти гризла фісташки!".

Мовчу, сапаючи ряд полуниці.
Від лементу Христі тепер не спиться.
Круг неї пси роззявляють пащі...
А той ласкавець шептав: "ти краща".
Купив для мене обручку з перлом.
Ненатле море те сяйво зжерло.

Я вже й забула, чим пахнув той мачо.
А жінка - зраджена - йодисто плаче.