Творець одвічний свій сюжет
Плете, як шарф великий сірий,
Плете, плете – не знає міри,
Плете – не помічає літ.
Він бачить: я в його руці.
Там у траві стоять нарциси
Та я дивлюсь на милі риси
Лиця, що світиться в ріці.
І кожен день, і кожну мить
Лице моє у непокої.
Рибалка синій над рікою
Сапфіром кинутим летить.
І цей театр, Незнаний Боже,
Акторка зрадити не може.