***

стопка писем банальных развеявших сплин
лабиринтами комнат плутаешь один
словно с перечня бед согрешений причин
имена испарились летят отголосья

я не рядом но сладостно тянется мрак
и часы подпевают негромко " тик... так"
и меняется минус на плюс тут же в такт
исчезает значение "до" или "после"

твой анфас и Медведицы звездная ткань
телефонных бесед снегопад и герань
существует ли грань между режь не порань
безразлично ведь общий удел нам ниспослан

2015



першотвір Наталі Пасічник

і листи у яких не буває новин
і кімнати якими блукаєш один
ніби в довгому списку образ і провин
не знаходиш знайомих імен або чисел
так далеко від мене і солодко так
і годинник мугикає: «тік» або «так»
обертаючи мінус на плюс а відтак
вже немає різниці між «до» і «опісля»
і обличчя твоє у сузір’ї ковша
і розмов телефонних осіння іржа
а чия ти межа і чи є тут межа –
неважливо – ми разом – нічого не бійся