Cуворі закони вовчі,
жорстокі повадки зграї.
коли в боротьбі зі смертю
безсильним стає вожак -
вчорашні брати по крові
із люттю, що він конає,
шматують іще живого
за те, що ослаб хижак.
Хто перший прикінчить звіра,
хто кров його сп'є смердячу,
хто шмат відірве найбільший,
завиє, як справжній біс -
той швидше улізе в шкіру
скривавлену, вурдалачу,
щоб стати на степінь злішим
й собою лякати ліс.
Розправа така звіряча
чекає із них любого -
така вона вовча доля,
такий він хижацький вік.
Тече з пащек кров гаряча
на вовчі стежки-дороги,
мов мітка гірка сваволі
підступних убивць-шулік.