Дощ весняний, що йде іще із ночі
Й поналивав калюжі вже води,
По парасольках радісно лопоче
Про теплі ранки, не про холоди.

Про те, що він лише весни посланець
І омиває цій красуні шлях,
Й про те, що скоро сонячний рум’янець
Заграє вранці на її щоках.

А ще він просить трошки почекати,
Бо без дощу — то зовсім не весна.
Попереду ще ясних днів багато
Нам обіцяє, буцімто, вона.

Отож і дощ сьогодні в радість буде.
Він весняний і добрий, а не злий.
Тож хай іде… Ви ж посміхайтесь, люди,
Бо зиму, попри все, пережили.