Ми наче віри неофіти
в псалми занурюєм лоби,
вчимося розуму радіти,
кохаємось, як голуби.

Терпіння роду днів стражденних,
як вперше пробуєм збагнуть.
Воно невпізнане, буденне,
вважалось хибним у зануд.

Гравери збочень більшовицьких
орали в мізках рівчаки,
щоб до невігластва пришвидчить
і досягли висот таки.

Звитяг історію забули -
здобутки прадідів в борні.
Ми хизувались у загулі,
думки зітерлись корінні.

Раддерж минувся, як пригода,
що на століття затяглась.
Вертаєм честь свою і гордість,
доба новітня почалась.