Я не ступав сюди цілі роки,
У це сповнене світла коло,
Йшов самому собі навпаки,
Кудись біг. Озирнувся.
Краще пізно, аніж ніколи.

Та, що в давні весняні дні
Сильно вразила мене і зігріла,
Крізь роки у якісь вихідні,
Коли в місті все змерзле і біле,
Знов теплом пригощає і силою.

Тут дванадцять простих бажань,
Концентрати різдва і пульсу,
Позбавляються зовнішніх вбрань-
Препарати серцевих конвульсій
І вже звичних душевних пропульсій.

Трохи заспана радість сніданку
Наближає  до чорних дір.
І в один із наступних ранків
Я приємно і звично згадаю,
Як важливою раптом  стала
Колись смішна Війна і мир.