У ПОШУКАХ МАРШРУТУ
Навіщо, милий, в темряві шукати
потрібний поїзд (Знам’янка-Одеса),
злиденній, жалюгідний та брудний,
де з вікон дме, де кіптява сідає
в жовтаву каламуть, що чаєм зветься?
Он бачиш – поруч радісний експрес
на нас чекає! За годину він
рушатиме, мабуть, до Будапешта.

Отож, бери валізу, та мерщій
до купи різнобарвних екскурсантів!
У мене є студентський, о, які
дарує пільги цей квиток сіренький!
Нам варто підійти до того пана,
якого чемно звуть вагоновод –
він буде довго мацати очима
квиток, валізу, небо над вокзалом,
а потім скаже: „Ну його до біса,
cідайте, добрі люди, у СВ...”
Ми зайдемо повільною ходою
в купе вечірнє, де тремтливе світло,
китайський посуд, випрана білизна,
(крихка, ламка, немов угорська мова),
гарячий грог, маслини, ананаси...
І буду я найкращою з коханок
і найніжнішою у цім нічнім вагоні...
А вранці, вранці – небо Будапешта,
блакить Дунаю, радісні мадяри,
чудові скрипалі і танцюристи.
Нарешті я побачу Пешт і Буду,
нарешті буду слухати навласні,
як „добрий день” угорською звучить!..
Навіщо, любий, в темряві шукати
потрібний поїзд?..