Непевний час... Ідуть у вічність друзі...
А в муках в світ приходить Божий Син!
І світ заціпенів в страшній напрузі!
Мені здається, що я сам! Один!!!

Здається Зло ось-ось і переможе,
І світ увесь до біса полетить...
І в ту, останню мить, мов Слово Боже
Лиш голос побратима: " Будем жить!"

І озирнувшись мутними очима
Я розумію, що таки не сам...
Навколо в камуфляжах побратими:
" Тримайся, брате, ше хильнем сто грам!"

І мов Христу затисне пуповину,
Спинивши кровотечу медсестра...
Дивлюсь у небо... Ноші тиснуть в спину...
Хвалити Бога, що навік не згинув!

А наді мною, в небі України,
Різдвяна зірка Щастя і Добра!