Щоденник розгорнув... О, завтра перше грудня!
Це значить, час прийшов й зима візьме своє...
Здається так мені, що з мене "клеять дурня".
Вона вже з десять днів чи й більше виграє!
Он знову сніг летить... Повільно так кружляє
Й на наш холодний світ лиш дивиться здаля...
Адже у небесах він простір й волю має!
Навіщо ж бо йому нужденна ця земля?
Як тільки він впаде і ляже килимами,
По ньому враз пройдуть бездушних сотні ніг.
Ну хто ж його красу помітить під ногами?
Кому потрібен він, потоптаний той сніг...
Отак і у людей... У леті — ми красиві!
Тож скільки маєш сил — напружуйся й лети!
Бо тільки ти складеш від втоми власні крила,
Багато буде ніг, щоб по тобі пройти...