не зупиняй  почуту  суть  майдане
по волосині    камениці      йдуть  услід
я виринаю серед перевесел  Дани
у   нетерпимість   дикунів-сусідів

басить  у чоботях    багно  віолончелі
і терпнуть з  хмар пампушки  мов гантелі
на всі страждання  вільний    шлях    один
без голубів  у небі    акварелі

а на майдані полум'я  рве душу  
і фуркотить гурман   цимбалами услід
і як на зло рясненький дощик  вмив Катюшу
учора   ані цятиночки зате  сьогодні   гід

з перегорілих  берегів   до міражів
виблискає  химерою  в лице  кривавий світ
часи нехай собі ідуть до віражів
по милим проявам хвилинок  білий цвіт

не зупиняй  почуту  суть  майдане