Північний вітер люто так гойдає
Не зовсім "посивілі" ще ліси
І агресивним порухом скидає
Їх залишки осінньої краси.
Ганяє лист, у купи намітає
І у мотузки скручує гілля...
Отак дерева вітер цей лякає,
Що прилетів із півночі, здаля.
Вони ж стоять і небо підпирають,
І ляку перед вітром в них нема.
Ліси ж бо мудрі, все на світі знають,
Їм байдуже і вітер, і зима.
Хай шарпають їх люто лиховії,
Нехай зима з морозами гряде.
Вони спокійні... В них живе надія,
Що лихо пройде, а весна — прийде.
Прийде й здолає зло несамовите,
Розвіє в прах всі привиди біди.
А потім буде світле, тепле літо...
Було так, є і буде так завжди!