По Михайлівській вітер гуляє,
Жовте листя літає повсюди.
Осінь. Нині вже рано смеркає
І, як тіні, сновигають люди.
Гул авто і клаксонів рипіння —
Суміш звуків вечірнього міста...
Спів монахів з-під храму склепіння,
Мов стікає, спокійний і чистий.
Запах ладану, свічки палають,
Виганяючи з дум все буденне.
Спокій наче крильми обгортає,
Захищаючи від сьогодення.
Помолюсь, прихиливши коліна,
Хай Бог простить гріхи незумисні...
А за стінами храму невпинно
Все вирує розбурхане місто.