Невпинний час веде годинам лік,
Дням і рокам... Нарахував багато.
От, думаю, цей мій статечний вік,
Вже шістдесят, то свято чи не свято?
Перегортаю подумки роки,
Все, що було й чого уже не буде.
І кожен рік - на відстані руки,
І кожен з них - це не роки, а люди!
Як їх багато крізь мене пройшло,
Яскравих, щирих, з чистою душею...
Ну а всі ті, що "дарували" зло,
Вже розминулись з пам'яттю моєю.
Як і усе - цей день також мине.
І, попри все, я думаю, - це свято!
Бо є ще ті, хто згадує мене,
І ті, кого я радий сам згадати...