Все буде файно, людоньки.
Авжеж.
Ніхто не відбере макітр і меж.
Галушку зліпимо під сонно-тепле "му-у...".
Кого ж молити?
Каятись кому?

У резеді музики й самоскид.
Кружляє в танці тьма оман, обид...
Збирає Байда на джгути і гак
Між вуркаганів, партій, гультіпак.

Тулюся до верби, шукаю тиш...
А Той, хто греблю рве, сичить:"Облиш...
Тепер ні сну, ні вільного дупла.
Приплинь до мене... Булькотить смола...".

І так мені червоно аж до Фів...
Хіба ж буває щастя пів-на-пів?

Чудна любов теперішня - бо зла.
Сплетіння вулиць...
Кігтів...
Сил...
Розлам.