| Татьяна ВинникНАТЯК НА ДІМ| Подорожником Ростуть повіки.
 Дверей розхристані лики.
 За ручку взявся, –
 Напали роси…
 Глибока прірва
 У краплі воску.
 А ми пізнали
 Тут зими теплі.
 Такі розправи
 За зручність пекла.
 Портрети дишуть,
 Губами дзвонять.
 Лисички пишуть
 По підвіконню.
 Моя кімната –
 Відкрита клітка.
 Неначе енний
 Натяк на житло.
 І мокрим бруком,
 Синцями, холодом
 У дім вриваються
 Розкаянь бороди…
 І вся морозяна,
 Така відверта
 Кімната з позами –
 Життя і Смерті.
 Руками мацаю
 В куточках візії…
 Двозначний вихід
 Стоїть над віями…
 Маленька стежечка
 Сльози до дому.
 Прийми таблеточки
 Губами сонними…
 Лимони. Спеції.
 Макулатура.
 Кімната з танцями
 Температури.
 Немов повія,
 приймала зраджених.
 Кімната змія
 З насінням смаженим.
 Хоч пахне ладаном,
 Вином, долонями…
 Мій дім не грається
 З чужими донями.
 Горять світлини –
 Раби розіп’яті…
 Жіночі спини
 Наскрізь верліброві
 Стоять над сплячою
 Моєю силою.
 Мій дім набачився
 Цих переселень,
 Цих пересилень.
 Мій дім набачився,
 Мій дім наплакався
 І насміявся…
 Йому не соромно
 Перед гуртожитком.
 Мій дім помножений
 На душу кожного.
 Йому не соромно
 Перед бомжами:
 З ножами бореться
 В моїй піжамі.
 Підбитим звіром
 У серці моститься…
 Непросмерділий
 Чужими помстами.
 Вода у ложечці,
 Як хвиля крові…
 Життя в коробочці
 Сірниковій.
 
 
 
 
 
 | 
 2007Ірпінь
 © Татьяна Винник |