Віннице, мила симпатіє сонця,
смієшся, ковтаючи сльози  дощу.
Од стресу до стресу  - у місті есенцій!
Чекаю від тебе  не лише борщу.

Черпаю радість  в душах малечі!
Щира Віннице,  моя щиросердність
Ти, добра гора,  на  горді плечі
здіймаєш Славних Героїв безсмертність.

Віннице,  тиха заложнице долі.
На це моя шана і воля твоя.  
Нехай від безсилля божеволіють болі.
Ти - мріє моя,  ти - вічність  моя.

На обрії птаство, подій перегуки,
добрих людей   простота на віки.
Вінниця –  вулик. Гуде місто звуків.
Душі співають з-над  Бугу-ріки.

Цвітуть майдани: троянди, тюльпани,
Тріпочуть у школах  дітей голоси,
Все що у Вінниці – люди надбали, -
тобі, Україно,  добром колосись.

Мене запитали: «З якого я раю?»
Я відповів:  «Я з Раївки - тут».
- Не чули? А де це!? -  Ти Вінницю знаєш!!!
У мене  у серці - Південний Буг.

Не був  я героєм, а був бульдозером!!!
Мій пульс зупинявся від  щастя і сліз.
Спасибі вам, предки, я став інженером,
у вінницьке неба  підняв цей узвіз.

Не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
втручайтесь  у вічне  заради дітей!
Нехай зупиняє  мене міліція!
Єдиний  мій вихід –  я  добрий поет!