Збережи мені мову – українську, російську, іврит –
Не за присмак нещастя – за біль в піднебінні.
По крижинах, по снігу, черемхою світло летить
І зелене життя до небесного простору лине.

Як сирени співають в жовтогарячій воді
І як кров’ю ревуть мої вени яремні, наскрізні…
О не йди від руїни, від глини рудої не йди
І від берегу злого палаючої вітчизни!

Це  країна, де все – тільки втрата і стид,
Та обійми її до хребтини аж душу стискають!
Місто сповнене тінями, що вони всьому чужі,
Місто сповнене тінями, що докоряють…

Забери мої вірші й мій біль забери,
Збережи мені мову – і більше не треба нічого.
Хай майбутнє на обрії деревом чорним стоїть,
Хай минуле валиться зрубаним деревом в ноги.