Брати мої старші, все б вам пити.
Брати мої молодші, все б вам грати.
Вітер – наше життя. Україно полинна,
Чи не скажеш, куди мені серце сховати?

Хто це ходить надворі? І чому закриті
Білі двері останньої злої оселі?
Час іде – та до ночі ще треба дожити.
Час іде – гарби його скрегочуть в пустелі.

О брати мої бідні, розхристані, хижі,
О яка розриває легені тривога!
Ваші голови, наче розбиті валізи,
На жертовник поклали незнаного бога.

Тільки його немає… Він прийде, він прийде,
З неозорою ніжністю буде карати.
Щоб ніхто тебе більше не гнав і не кривдив,
Ти голубиш сокиру, закоханий кате.