Коли полум’я співало,
Кривдою повите,
Йшли ми, люди, в гайдамаки,
А тепер – в бандити.

Навкруги скорботні півні
Та смутні зозулі…
І чужого не навчились,
І своє забули,

Коли знову наступили
На ті ж самі граблі…
І взялися чорним пилом
Наші гострі шаблі.

Тишком продані, всі втрати
Віднайшлися знову,
Тільки слово вже не справа,
Ба навіть не слово.

Вкритий струпами, кремезний,
Лазар воскресає,
За нутро його роздерте
Б’ються кривди зграї.

Час приходить, час відходить
Пориванням щирим.
Поросла горожа кров’ю,
Воля стала звіром.