Знову ти сховалася за маску –
Страдниця, вакханка чи свята, –
Прагнучи молитви а чи ласки,
Дівчинко далека й золота.

Пухлі губки спрагло ждуть любові.
Бурштинова над чолом зоря.
Тільки ж чом сховалася ти знову?
Знай: перелечу усі моря

Ніжним вітром-леготом, драконом.
Шалу не спинити, не збороть!
Ти мені підсовуєш ікону –
Я живу жадаю палко плоть.

Прилечу закоханим я Зевсом
З пристрастю жагучого бика.
І позву – й душа твоя озветься,
А не тільки плоть палка й тремка.

Я здолаю мури й перелази.
Байдуже – безодня чи окоп!
Мабуть, таки викрадення азій
У стократ крутіше, ніж європ.

Спалахне зорею ніжна ласка,
Яскравіше злота-бурштину.
Відмолю – й спаде страждання маска.
І любов’ю всю тебе проткну.

20 червня 2014 р.