Тотальний гонг. Божевілля. Військові за вікном.
Розмішують світло без царів засмалені і  живі.    
Вельможне багно у вибоїнах на чорних тротуарах.
Запах замість кохання.  Опікся у славі – усі     бунтують.

Журба. Фонтан мертвий. Лютий вогонь палає жаром.
Особлива зима -  синочки у хакі.  Довкола зморшки.
А бажаючі вітру навалилися у масках. Уражений сніг.
Мажори  змінюють напрям.  Шляхи контролює Правий.

Гальмують і сигналять  іскрами душі , білі надії у вікнах.
На майдані снігурі зі  стрічками. Визначені блок пости.
В очах нестяму більше,  ніж пахучих у житлах, що горять.
Беркут шукає  довіру  до себе. У ролях обіч  усі злі.

Тюрму і тугу без  бунту  мають хлопці. Недоторкані духом.    
Уражені, убогі і ниці – шкварять волю. Непристойні кулі.
Багаті на честь і претензії  за владу над  гідними п'ють.
Садки і школи закриті.  У репресіях учителів надії дітей.

Привілеї дістають хворі збоченці, щастя, як рибу, купують
у закритих кабінетах на співбесідах  за великими палацами.
Без соколів  хмари отримують дешеву  душу  і ниці веремії.
А від слабкості гризуть істоти дух і  вертять самостійність.

Червоне лихо не для кривавих, а для обраних і грішних.
Халепа врівень  бісів стає,  дешева на знання про умови.
Ніхто не проти патологій  бідної гідності золотих сімей.
Насилля і свавілля над мерзкими і  бридкими синами.

Приємні  очі у тумані  бідолашного з  качелями на життя.
Криза  в очах і на обличчях –   у могилах інтереси  інших.
Схвалюють  злодіїв  знавці  кодексу тюремної  моралі.
Кличе нужда і потреба до дзбанів майдану. Баста.

Уява шаленого поета про сліпу сльозинку висока.
Уява незрячого в'язня стійка до свіжої ідеології.
Змінюють свідомість, а не маски - чекай  бандуру.
Орієнтації на храм,  мотиви, претензії, інтереси...

Добро впізнає серце,  а я у неволі шукаю своє щастя.
Убогі дороги - на усі міста. Сльози виступають у кожушках.
Тінь і мряка. Погаслі очі.  Запалили лихий вогонь каяття.
Глянь, яке прокляття крутять стражданнями і тиранією.

Аж гідність дякує противнику за програш своєї честі.
Істоту бідолаху  бере у велику частину,   в оточення.
Величезний майдан  не пустує, ой, знайома, невільна.
Стопружний від сорому роздягає совість на морозі.

Кучеряві ставлять живий щит із дітей перед  штурмом.
Ліквідували, знищили, виявили, налякали кулями.
Звільнили, вибили, заблокували загубили сто дітей.
Солідарні відступили із засобами, а спротив  оточений.

Обстріл дурнів отут. Отут снайпер  зійшов з розуму.  
Падає  каміння. Молода сестра  палко верещить.
Татуйовані  кулями каштани незримо корчать пихи.
Гарячий вогонь снайпера Біса стискає  усе в каліччя.

Упаковують  понівечені тіла у буси. Закриваю  очі.
Провалля. Знову пресують нараду у ГРУ. Альф на дроті...
Цей чеченець збожеволів, розпоров  животи нашим.
А як Чечню убивали не за волею Аллаха, а за  вірність!

Зимове сонце. Ворони крячуть над столицею.  Сніг.
Спочилі друзі. Смуток. Свіжі волошки на барикадах.
На майдан дивляться з небес. Марить  рутою люд.
Вистояли, засмагли вуста на  морозі. Сльози і плач.