Сергій НегодаЯке божевілля!Попереду - вибух. Довкола людей розлітаються м’язи. Які потвори облич у рельєфах - поп-арт поза волею праху. Яскравий спалах в очах. – Ще один вибух. Агооо..! Змінені гідності у неповторні агонії органів. Ах-гуу...! Захоплені звуки і жирні жертви без сил гравітації. Немічна тінь очей, поглянь. Я жива, - ще при свідомості. І знову вибух. Лечу у картину від щирості під голі акації. Енергія бунту рве опір як шоу. Найдивовижніші кості. Початки облич святі - без очей, без вух – криваві маски. Живі розпалюють полум’я, а кулі шукають безглуздих. Напруга, піна темряви, немічні плоті відверті без ласки. Зараження мін від думок обжерливим струмом розчулих, Сергій, заспокойся, ще застрибаєш із власного тіла по межи. Спокута творця – не мається в рішеннях станів гнутого світу. Ти, нібито мріяв і просто шукав свого світу, однак відчувай наших на запах, - тікайте об’єми, у нього тяжіють тріумфи стиду. Краса бійців у рамках уяви про гідність. І ось – провокатор! Гарячі очі ясні, люди вистрибують із полум’я, іронічні. Живуть же ілюзії блогерів, без глядачів у кіно оживають. Фантомні і видні - ці духи в очах обіймають халепи мімічні. Прекрасні обличчя, без примусів зичні і вічні. Дзеркальні часи. - А на що? Ці вічні Геракли із Криму. Розпилені духи з порочними душами у протидіях фейку. Не втративши сил під виток речей пульсують незримі. Яке божевілля! Яка жива міра! Яка - вічна жертва! Я мрію. Від ліків – до ликіві небесних - неймовірно пожити на ціле місто. Усім, хто бажає перевернути майдан з оболоні - дайте сулію. Попийте цю сферу - у черепах перепаліть найблискучіші вісті. І що? І ось вам диктат із диктаторських вуст! Кого ще покличуть на зраду-нараду?
|
2014 © Сергей Негода |