А що,
в беззаконні пейзажу пустелі біблейської,
що там стовбичить,
та так,
що і я розчинився у димному заході?!
А…  
Як під ранок підранком і вискочиш
з мегаполісу
метрів на триста,
та до нього ще і обернешся,
не передом,
а…

Коли сонечко зиркне, в очах потемніє,  і…

Нема вже тебе,
навіки
в німому
немає,
немає,
нема…

Ти?!

Іконою вкляк…  
Свідомість свою розчиняючи у безбережних просторах країни біблейської…  
Та так би свій вік й вичахав…

В назавжди.

У здичавілому, серцем застав би кінець свій
і став би, як дива зі Сдома…  
Стовпом соляним.

Але!
 
Величезна і чорна
птиця залізна
несподівано вискне…
Над головою.
А ще через мить, виблискуючи в променях висхідного сонця,
живий караван меркавот, фирча, підповзе з горизонту.
І…
Скорчившись, диво кінчається, як в давнину,  
із зітханнями клітки грудної моєї…  
Воно і продовжиться…
Наше з тобою, читач,  
смирне і митне,
безмовне,
пустинне життя наше…

Вздовж суперстар,
у труну.