Сказилася Росомаха, аж заплила з люті,
що її дружка Бурмила копнули по суті -
вигнали старого діда з царського садиби,
усі речі відібрали, дачі і колиби.
Всі машини раритетні, цінні нічні вази,
всі рахунки перекрили, відкати по газу,
що Бурмилі й Росомасі капали стабільно,
ще й у розшук об"явили - чиста божевільня!
Бо як звірам надоїло жити у обмані
та зібралися на віче вони на поляні -
натравив Бурмило круків, стерв"ятників хижих
по підказці Росомахи. Та дістали грижі,
хоча звірів й поклювали, багатьої убили,
але в рабство знов загнати не хватило сили.
Втік Бурмило, заховався в царстві Росомахи,
тільки зрідка ричить гидко звідти бідолаха.
Ну а злюща Росомаха взяла в руки зброю
й на звіриннії угіддя пішла враз війною,
відірвала жирний клапоть сусіднього лісу
і ще точить підла зуби на решту до біса.
Скористалася підлота, коли у могили
проводжали звірі друзів, що їх круки вбили.

Та забула Росомаха, що її наглючість
остогидла всім лісництвам, ворогам і друзям.
Перекриють всі кордони і заженуть підлу
в резервацію ганебну, як і їй подібних,
бо не можна всьому світу диктувати волю,
навіть коли ти від злоби й люті збожеволів.