Посидьмо на лавочці нашій
Край мокрих задуманих клумб.
Юнацьке

«Класиків потрібно пам’ятати».
«Лавочку знесли і посадили троянди».
Із листів

Постіймо край руж, спом’янімо
Ту клумбу стару, запустілу.
Там лавочка рвала штани нам,
Гітара твоя там бриніла.

Минуле, поділося де ти?
Щасливим я був і красивим.
Я класиком став – не поетом,
Бо в класі духовну поживу

У next generation трамбую.
Як в пам’яті час той наблизить!..
В житті небезпеку вже чую,
Навчився вже зважувать ризик…

Гітара, весна, голос рвійний.
І ружі так яро горіли!
Ти згадуєш, друже?.. Налий-но
Сльозу мою в серпень наш зрілий…