Під вишнею старою танув сніг.
Повітря загусало, як медове.
І киці-безсоромниці розмови
Вели з котами в березневі дні.

А вже під вечір – спомин по весні.
Льоди калюжки узяли в окови.
І візерунки цілу ніч казкові
Цвіли на склі, як в дивовижнім сні.

Та від весни у нас зостався слід:
Останній сніг зник вчора біля вишні.
Хай знов під льодом віти вниз обвисли,

Та гнуться не до снігу – до землі!
…Не паморозі подих то на склі –
Подихати весною казка вийшла.