Пробач, я ненавмисне побачив її між складками одягу вперше
згодом розгледів детальніше, доки ти спала
інтимний щоденник тіла твого. Книга таємна
що не призначена погляду ока чужого.
Частково заповнена числами текстами зносками
безліч пояснень, глосарій, почасти навіть коментарі.
Змісту немає чомусь на початку: або я не втрапив, або
він десь у кінці: на сторінках, доступних лише тобі самій.

Ти щодня дописуєш туди по абзацу
часом сторінку. Не більше. Інколи
креслиш написане. Часом
рвеш сторінки. (Подекуди запис
вдається забути і знищити, та найчастіше
він проступає на чистих листах, ніби тату,
якого, між іншим, ти так й не зробила)

Між сторінками я бачив і знаки, залишені іншими
чеки кав'ярень любовні записки просто закладки
квитки до кіно (Тарковський? Ван Сент? джармуш, можливо? Не знаю)
Зламані квіти (пелюстки глоду та листя суниць)
Справжній гербарій, медитативний пасьянс
спогадів, натяків, відчуттів та флешбеків.

Хтось залишав на полях твоїх текстів
апокрифічні нотатки, ще хтось дописував
цілі абзаци у вільних для цього місцях.

Здалося, там є і сторінка, заповнена мною
моєю незрозумілою мовою: ієрогліфи, руни.
Кирилиці мало: хіба ж
нею запишеш мій стогін та крики
Ці нерозбірливі, похапцем лишені
плями чорнила слини кавові цятки
і ще щось солоне, з самого споду.
Не відривай цих сторінок. Залиш їх на пам'ять.
Хоча… Може, то й не моя писанина…