Сонце сіло та ще небо багряно палає,
Розтікається багрянець ген по небокраю.
Скоро-скоро місяченько вийде працювати,
Із небесного багрянця зірочки кувати.
Накує їх цілу жменю або й навіть більше.
Одні вийдуть в нього краще, інші — трошки гірше.
Кращі — вивісить він небі, ще й посередині,
Гірші — в торбу заховає, до нової днини.
Коли завтра вранці сонце роздує горнило,
Так, щоб цілий день осінній, воно усіх гріло,
Місяченько в те горнило зірки повкидає...
Нехай сонце, поки в небі, їх розігріває.
А коли воно, втомившись, піде на ніч спати,
Почне знову місяченько зірочки кувати...