Мабуть не встиг повідомити Bloomberg про мене. важкий на слово Merrill Lynch половині відмовив. Як читати стрімко The Wall Street Journal, то не заснути. Прийму у коловороті з The Times азотне джакузі ... з любов’ю переглядаю New York Post недільний. Як заробити на кігтях із крил, на копитах - труну? Знову залітний авгур прослухав мої новини, завантажив на комп News Corporation мою посорому. Не достукаєшся до мережі без спонсора Господа! У селі всі чужі на Fox News Channel, а Билл О’Рейли на чвари за спадщину мою не відреагує на всю USA. Все більше ростуть апетити глобального протистояння. з мармуру бачу фронтони на яких євреї саджають дерева. Час кликати гідність, щоб врізала курку малу. Попутник ти мій, бувай до завтра, я у Washington. За дружбу солону невдах ходжу у власну резиденцію. Не з цього світу – мій всесвіт збиває дух від горілки. З посвідченням тюхтія панує живий Слинько Хіляк. Вагався взяти мене на роботу в The Sun та я без квартири. Мій стаж двадцять років бомжа та розтрощені ноги. Але це дрібниця для жертви, яку без вагань, ношу у собі. Ношу у собі, немов мрію таблоїд News of the World весь час свою совість очищую серед сефардів. Що зникла пилинкою з погляду радості Dow Jones в снах. Люблю, та не з вищою освітою наших, вважай, бродяг. Їх знають у світі, як щастя без честі – бо що ті бажання. Тихо без слова ходжу до церкви, отримати грошенят. - Кретин! – Геть від церкви! Де твій майдан? Не міг я, украсти, як раб у відважних, неволю в USA. Життєві невдачі неволять просити у тих, хто дає. Зайняти, щоб братися з майстрами на рими за точність. Але я общину любив та люблю перш за все неволю. За безліч оскомин у натовпі чую про Direct-to-Home, Однак домашня дружба міцніша у мене з BBC. Чого ще чекати, не бачачи світу святих на НТВ-Плюс? Від того посолений хліб – не черствіє з думками. Боржок не вернеться після розборок крутих. Мені пророкують розкрутку у новім OTAU TV. Там хтось намовляв, що всі розумні вийшли з тюрми. Так треба було спочатку пройти мені школу за гратами. А потім шукати поселення десь на HDTV Чи можу я бути президентом? Ні! Я тріумфатор часу. Які заповіти, коли без грошей бачу величні палаци! Хто вб’є дивака, не простить того вирій і рід. Колись я бажав пережити ці біди! Так і дожився, Що пам'ять моя на радість колише дитинство, приноситься в жертву халепі зі скіпетром вбивць. Відволікає хіба що думка про хліб, а не кістку. За місцем прописки нічліжка моя привокзальна. У пам'яті все це було, від морди собаки до виру: Пройшов я між Бугом-Дніпром усі кордони до Потомак, Хоч хтось колись мені кинув під ноги Томаківку… Прости мені, Господи, смертельні слова образи.
|