Над вітрами, над вівтарями
mаndрівки, балагани,  міражі.
Край примар  - за плинами нірвани.  
Міста батьківські  і граматики ази.

Відтінки слів на птахах. Ай, здались би
в ярмі за мріями. Віддам я фляги транс.
З давніх часів  насипали під стінами
магічні заклинання цих нещасть.  

Світи, як лабіринт часів на стінах,
засвідчать материнських злаків квіт.
Дати би знак часам і власним винам,
на смітниках слід злиднів - глід і плід.

Тріщить мій  ритм  і заздрить  вій висячий.
Біжить шляхами – віра  від примар.
Відтак вже старість плакальниць  Ярслави,
Відтак і блискавки  блищать в живих очах.

Привіз живий на білих призмах міста
свій храм  світів, спіральний рій стихій.
Висить від півдня   примітив  із тіста,
як  вияв сили,  вир закам’янів.

Гірка калинка, як звільнятися на щастя.
Накликали таїнства  війни  ці.
Приніс я краплі - завіщати  ґаздам  
сліди життя, - тримай це світло слів.