Напівлюбов, напівненависть – Ворохобня і ворожня… Вже й непосвяченому навіть Відкрилась давнішня брехня Про дяківське євроазійство. Ми – європейці без братви І блату. А російське дійство Про царство – в нетрищах Москви Змордовилось. Ми – древні руси І росичі – трипільська кров Тисячолітня. Знати мусить Про це москвин, який ізнов Кричить про власне месіанство На полі дикої орди! Імперське ваше росіянство Ані туди, ані сюди Не притикається. Тож "брату" Своя брехня печінку злить Й пекуча жовч патріархату З очей азійських цибенить. Ви нагло нашу назву вкрали Разом з літописами. Ви Чужу межу переорали І прилучили до Москви Чужі народи-антиподи Й на всіх кайдани одягли, Отож братами, вряди-годи, Ви інородцям не були. У вас свого нема нічого – Лиш гидь малютинська і гнусь, Та ще доктрина: де прочовгав Російський лапоть – там і Русь! А вся історія – халтура Від булгара Карамзіна, А мова і література – Зі світового казана. І віра – не московський овоч, Культура – імпортний товар, Їх українець Прокопович Приніс вам, нехристям, у дар. Від Пушкіна, від ефіопа Вся ваша велич почалась, А там… відкрилася Європа Й по ваших весях понеслась. До речі, здирники московські, Творці халтур та авантюр З "братів" тверських, Рязанських, псковських І новгородських по сім шкур Живцем здирали, щоб стояла Москва мокшанська на крові І всебожественно сіяла Без Бога в п’яній голові. Москва імперію творила По штибу дикої орди І трупами татар мостила Шляхи в башкирські городи. Кавказ всепідло воювала І підкоряла Бухару, Таймир під себе підминала, Алтай, Чукотку і Югру. Терпким труїла перегаром І Приамур’я, й Сахалін, Жарким хабаровським пожаром Все перетворювала в тлін. Мою квітучу Україну Закабалила на віки І предків мову солов’їну І в матюки, і в кізяки Втоптала нагло… Живіть, як люди, й не дрочіться, Мов ті скажені кобелі, І в нас, "молодшеньких", учіться, Як треба жити на землі!
|