В курятнику зчинивсь переполох -
Розкудкудахкались нараз численні кури.
І все тому, що півні два удвох
Побились на подвірї зранку здуру.
Один - старий, давно був вожаком,
Іще від батька власть йому дісталась.
Він гордо розходжав «своїм» двором
І кури перед ним аж присідали.
А другий - молоденький ще зовсім,
Недавно ось у пір"я тільки вбрався
Та курям він сподобався усім,
Що кукурікав і нікого не боявся.
І кури всі пішли за молодим
(Хотіли, щоб змінилось щось на краще)
Уже всі мріяли в дворі про новий тин,
Що Півень присіче  усіх нероб й ледащо.
Та марно всі чекали перемін -
Не зміг нічого Півень той зробити.
От кукурікать! Так це він умів,
Та цим в дворі нічого не змінити.
Так що ж робити? Cтали всі гадать:
" Давай-но виберем собі другого!"
" Ну а кого? І з кого вибирать,
Коли немає у дворі нікого?
"Хіба що Квочку-білошийку молоду,
Бо дуже з неї вже та гарна мама,
Так з діточками ходить по двору,
Така уважна, чуйна, бездоганна!"
Задумали, та де там! Знов не те!
Всі півні аж вдавились від образи:
«Це що ж таке? Та влада - це святе!
А ви її кому? І всю одразу!
У клітку Квочку, квокає хай там,
Поки ще ми усе не поділили.
Ач, замахнулась аж на п"ядестал!
Нема що квокать, як бракує сили!"
І засадили бідну на роки,
Самі курей гвалтують і грабують.
Мораль така - такі "чоловіки"
Курятник не збудують, а зруйнують.