Ні, не стомлюся я тебе кохати…
Летіли ми, немов у прірву камінь,
А в небі місяць, юний і рогатий,
Немовби плив, немовби плив за нами.
У склі води мигтять відбитки сосен
І перевернуті руїни замків.
Рудоволоса, синьоока осінь,
Дивись, дивись, пливуть твої русалки!
Віддай мені всі чари і примари,
Замуч і зацілуй, здуши в своїх обіймах…
Ти бачиш – захід відкриває рани
І зустрічає смерть натхненним гімном.

07.08.1924