***
У сув’язі великій поколінь
Підхоплює ріки життя бистрінь.
Якщо стрімких ти уникаєш течій,
Довіку не підкориться глибінь.

***
О, скільки є отих рабів на вдачу,
Побачиш їх – і серце гірко плаче.
А з них, немовби з гусака вода,
Що напірнався у ставку добряче.

***
Ідеш ти, ніби учень, крок-у-крок,
І хоч захекався, спітнів і змок,
І робиш вигляд мовбито не бачиш,
Я вірю – пам’ятатимеш урок.