Вигодинилась погода,
Поглядає на весну.
Я чекаю, що природа
Вся прокинеться від сну.
Під пташиний крик нестримний,
Давши хвилям вільний хід,
Враз підніме батько Німан
На хребті могутній лід.
Задзвенять, застогнуть криги,
І вируюча вода
Сніг, розмоклий в час відлиги,
Змиє з лугу без труда.
Тож розлийся, повноводий,
В чистім полі та гаю,
Повінню краси й свободи
Душу надихни мою.



Максім Багдановіч
(1891 – 1917)

ПЕРАД  ПАВОДКОЙ

Праясняецца пагода,
Бо вярнулася вясна.
Усё чакаешь, што прырода
Устрапянецца ада сна.  
І пад птушы крык і гоман,
Даушы хвалям вольны ход,
Прыпадыме бацька Нёман
На хрыбце магутны лёд.
Зазвіняць жалобна крыгі,
І бурлівая вада
Снег, размоклы у час адлігі,
Змые з луга без сляда.
Дык разлійся жа роздольна
У чыстым полі і гаю
І красой паводкі вольнай
Душу выпрастай маю.