хто мене у небо кличе?
та донизу гне, аж тягне??

які-такі ті зв’язки, що
в’яжуть тісно так і міцно???

...людоньки добрі, – то рідня!
хоч ми й гадаєм, що лишень

ми з вами рідні (або ж ні!);
ще є світ весь!  – і ми у нім

по-рідному!  й незвично рівні
у знайденій своїй сім’ї...
*
я пОночі літав багато разів й років,
а вдень був при землі, й від неї ані кроку;

але тягнувсь, бо почувався струнами зв’язку
землі цієї та отого неба;

ставав частиною обох, і назавжди:
іще тоді, коли не дуже було й треба...
*
землі, найнижчій ув усій рідні, –
уклін найнижчий, у якім весь я:

чорна подільськая земля,
родючая перлино!

ти і щедра, і пухка,
заважкая за життя;

й по тому – легша пуху і гостинна!
...кому щодня, кому – щоночі

цілуєш руки, чи цілуєш й очі;
тобі ніякої різниці в тім немає!

чому це багатьох лякає?
який же ніж зв'язки перетинає?..
*
...поки мине все, я і ти, земле, –
в обіймах вічних неба...

крім цього, та крім Бога, –
чи нам іще що треба?