Ну й гітара в мене є – я такий шалений!
Не побачу волі вже через злу фортуну!
Переріжте горло все, переріжте вени  –
Тільки не порвіть мені знову срібні струни!

Я зариюсь в землю, згину я без крику  –
Хто б це заступився – я такий ще юний!
Влізли мені в душу і шматують дико  –
Тільки б не порвали знову срібні струни!

Та гітару понесли,  з нею – і свободу, –
Я впирався і кричав – аж дзвеніли луни:
«Ви топчіть мене у грязь, киньте мене в воду –
Тільки не порвіть мені знову срібні струни!»

Що ж це, братці! Та невже десь пропала доля,
Бо щасливих днів нема і ночей бурунних?!
Загубили душу геть і забрали волю, –
А тепер порвали ще мої срібні струни…
1962


СЕРЕБРЯННЫЕ СТРУНЫ

У меня гитара есть – расступитесь стены!
Век свободы не видать из-за злой фортуны!
Перережьте горло мне, перережьте вены –
Только не порвите серебряные струны!

Я зароюсь в землю, сгину в одночасье –
Кто бы заступился за мой возраст юный!
Влезли ко мне в душу, рвут ее на части –
Только б не порвали серебряные струны!

Но гитару унесли, с нею – и свободу, –
Упирался я, кричал: «Сволочи, паскуды!
Вы втопчите меня в грязь, бросьте меня в воду –
Только не порвите серебряные струны!»

Что же это, братцы!Не видать мне, что ли,
Ни денечков светлых, ни ночей безлунных?!
Загубили душу мне, отобрали волю, –
А теперь порвали серебряные струны…
1962