Співає  юний  січовик.
Нічного  степу  вільний  пташе,
Сам  знаєш,  пишне  щастя  наше
На  вістрії  шабель  та  пік.
Ой,  сонях  виб’ють  до  ноги...
Дивись,  татарин  вузькоокий
В  зеленій  хвилі,  ніби  окунь,
Пірнув  і  стежить  з-за  могил.
А  ти  співаєш  про  Стамбул,
Про  байдаки  та  бідних  бранців,
Що  з  зойком  прокидались  вранці,
І  з  України  вітер  дув,
І  тужно,  тужно  сльози  сьорбав
І  танув  золотий  туман...
Ой,  стисне  пристрасно  аркан
Твоє,  твоє  співуче  горло.