Ми живемо в мертвущій пустоті,
Лише натисни  –  так і бризне гноєм,
І страх мертвенний  заглушили грою –
І ті, що першими, і люди, що в хвості.

Щодня таке офірне, голосне хваління,
Той спів батьків у душах досі ще пече,
Печать поставили на наше покоління –
І ми без розуму,  без пам’яті й очей.
<1979 чи 1980>


***
А мы живем в мертвящей пустоте, –
Попробуй надави – так брызнет гноем, –
И страх мертвящий заглушаем воем –
И те, что первые, и люди, что в хвосте.

И обязательное жертвоприношенье,
Отцами нашими воспетые не раз,
Печать поставили на наше поколенье –
Лишили разума, и памяти, и глаз.
<1979 или  1980>

Владимир ВЫСОЦКИЙ  “ПАРУС” .
С-Пб, “Азбука-классика”, 2010, стр.261.